Пам'ятаю, на уроці української мови, в школі, вчителька сказала: "Добре, що Леся Українка померла в 1913 році, бо вона померла б ще один раз, коли б побачила жахи Світової війни..."Цікаво, що сказала б вона, коли подивилась на сучасну Україну? Мабуть, з її незламним духом, їй би довелось ще один раз написати мої улюблені вірші "Contra spem spero" та "Слово, чому ти не твердая криця". Не знаю. Не хотілося б ще один раз вбити Лесю.
А що ми, її нащадки, можемо зробити просто зараз?
Ось кілька простих кроків, що допоможуть розширити наш з вами культурний простір:
1. Намагайся більше говорити українською.
2. Пошукові запити в інтернеті роби українською.
3. Підтримуй українську культуру (он-лайн/офф-лайн).
Ось, люди навіть інфографіку зробили... для простоти сприйняття. =)
Закінчити цей невибагливий пост хотілось би словами Самої...
***
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш...
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
25/XI 1896
Немає коментарів:
Дописати коментар