Днями апеляційний суд своїм рішенням скасував прейменування проспекту Калініна на проспект Нігояна.
Уважно подивіться це відео. Це люди, які два з половиною роки свого життя присвятили тому, щоб їх проспект, те місце, де вони живуть, перейменували правильно. З урахуванням їх думки. За законом. Хто ці люди? Громадяни. Вони вимагають, щоб їх поважали. Вони уважно прочитали закон, а там написано, що влада мала провести громадські слухання.
Як все починалось. В січні 2015 року міська рада прийняла вольове рішення та змінила назву проспекту. Патріоти" зраділи, "вата" здивувалась. А жителі пр. Калініна пішли читати закон, і в цей час стали громадянами, які вимагають від влади поваги.
Прошу зазначити, що ці люди не проти закону "про декомунізацію", вони за законність взагалі. Парадокс.
Зараз влада намагається хитрістю врегулювати питання. Провести громадські слухання після прийняття рішення. Тобто, навіть формально не виконавши своїх обов'язків. Але, чим більше влада нехтує "формальністю", тим більшим буде спротив громадян. Люди стомилися та хочуть жити за законом. Законом, що грамотно та чітко прописаний. Законом, який влада сама виконує.
Цей епізод яскраво показує нам прірву між владою та народом. Між законом і популізмом. Як там казав Ленін: "Для революції недостатньо того, щоб низи не хотіли жити по старому. Для неї необхідно, щоб верхи не могли хазяйнувати та управляти, як раніше". А вони вже не можуть. "Низи" зробили крок далеко вперед. "Низи" пройшли дві революції. А "верхи" не змінилися, їх принципи роботи не змінилися.
Колись мені прийшла в голову думка щодо розширення самосвідомості громадянина. Спочатку ти думаєш про свою приватну власність - припустимо, квартиру. Потім свідомість розширюється до меж будинку - ОСББ/ОСН/ЖЕК. Потім вулиця/ житловий масив. Місто. Країна.Опанування простору навколо себе, наповнення його змістом.
Ось так в муках народжується громадянське суспільство. Знати закон, підкорятись йому, боротись за свої права.
До речі, в Польші, де вже, типу, існує громадянське суспільство, зараз розпочалась друга хвиля декомунізації. Бо були прогалини в законі і муніципалітети не могли на законних підставах демонтувати деякі памятники, меморіальні таблички, символіку в орнаменті будинків і т.ін. Тепер, "власникам" надбань радянської доби необхідно протягом року все демонтувати. Наголошую, згідно закону, рік, тобто, є кінцева дата.
А у нас попри зміну назви міста та станції, на вокзалі написано "Дніпропетровськ". Вулиці перейменували, а таблички не змінили. В усьому якась недолугість, недопрацьованість... Влада цього не помічає, народ цього не розуміє.
Напруга зростає.
Немає коментарів:
Дописати коментар